Історія виникнення закладу

Історія

Чернігівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Надія» виникла в ХІХ столітті (1893). Спочатку це була церковно – приходська школа (1-4 класи).

У 1943 році вона була спалена німецько-фашистськими загарбниками. Учні школи навчалися в будинках , що по вулиці Набережній, униз від школи та у сторожці біля церкви, яка в центрі Чернігівки.
1948/ 49 н.р. навчально-виховний процес почався у відбудованій школі. Директором школи до 1948 року був Лисенко Василь Степанович. З 1949 по 1973 р.р. школа знаходилася, в приміщенні, де нині районний музей.
З 04.11.1973 року школа знаходиться в новій будівлі по вулиці Бабенка, 9.
З 01.09.2003 року школа функціонує як заклад нового типу: Чернігівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Надія» Чернігівської районної ради Запорізької областіі

Директорами школи були:
Бондаренко Марта Василівна
Лисенко Василь Степанович
Тараненко (ім’я та по-батькові невідомі)
Солодкий (ім’я та по-батькові невідомі)
Степаненко Дмитро Іванович
Гієнко Ганна Іванівна
Кондратюк Василь Романович
Гогунський Владлен Андрійович
Гонтар Михайло Петрович
Анісімова Євгенія Петрівна
Шамрай Надія Сергіївна
Крижко Василь Васильович
Дядя Віктор Іванович
Перетятько Анатолій Миколайович
Євенко Петро Петрович
Хіврич Валентина Володимирівна
Стрижеус Лідія Василівна
Спогади ветеранів

Мормиль Олександра Михайлівна:
Я приєдналася до цього творчого колективу у серпні 1968 року після закінчення Ніжинського державного педагогічного інституту. 40 років працюю в цьому колективі. На той час директором школи була Гієнко Г.І., завучем- Раденко М.А., організатором – Євтушенко Л.М.
Це була середня школа, в якій навчалися учні з усього району (крім с. Н-Михайлівки). В школі було більше тисячі учнів. Було по 4-5 паралельних класів, навчання проходило в дві зміни в приміщенні, яке було збудоване на початку ХХ століття. Уроки з англійської мови доводилося проводити в музичній школі, де була виділена класна кімната, і в майстерні, яка була розташована по вул. Радянській (в районі базару). Молодші класи навчалися в двох будинках по вул.. Набережній напроти школи. (Школа – по вул. Леніна).
Як бачимо, приміщення школи було тісним. Виникла необхідність будувати нове. Так, як планувалося заснувати місто Синєгірськ між Чернігівкою і с. Ново-Полтавкою (намічалося розробляти поклади апатитових руд у районі Синьої гори), вирішили місцеві власті будувати нову школу по вул. Промисловій, 9 (тепер в. Бабенка – на честь капітана – підводника Бабенко В.І., який загинув під час аварії підводного човна – «Комсомолець» у Норвезькому морі).
Нову школу підготовляли до роботи всім колективом. Ще влітку, під час відпустки всі вчителі дружно шпаклювали і фарбували вікна, двері, підлогу в класних кімнатах і коридорах.
З листопада 1973 року школа перевезла весь свій «скарб» в нове приміщення під керівництвом нового директора Гогунського В.В., який прийшов на заміну Кондратюку В.Р.
Мій кабінет англійської мови був на третьому поверсі, де тепер шкільний музей. Згодом дали класну кімнату на цьому ж поверсі, крайню, з західної сторони. В класі була установлена лінгафонна апаратура, яка давала учням змогу краще сприймати навчальний матеріал.
В 1974 – 1976 роках в школі запроваджується кабінетна система навчання. Школа стає навчальною базою для вчителів району.
Під час літніх канікул для учнів організовувався літній табір праці та відпочинку на базі колгоспу «Більшовик». Учні працювали в городній бригаді, на полях, просаповуючи городину, соняшник, кукурудзу. Після обіднього відпочинку діти займалися спортом, проводили концерти, різноманітні конкурси. В час директорування Перетятька В.М. я була також начальником такого табору. Як нагороду за свою працю ми отримали групову туристичну поїздку «Круїз по Чорному морю» з екскурсіями в портових містах: Севастополі, Одесі, Ялті, Феодосії, Керчі.
Завжди, після своєї добросовісної допомоги колгоспу діти відправлялися в туристичні подорожі: до Москви, Ленінграду, Симбірську, Волгограду, в Закарпаття, Карелію, по Єсенінським місцям, на батьківщину М.Острховського - Шепетівку та до багатьох інших місць і міст Радянського Союзу.
З розпадом Радянського Союзу діти втратили таку прекрасну можливість – знайомитися з рідною Батьківщиною.
Летіли крилаті роки… мінялися навчальні програми, змінювалися директори.. При директоруванні Євенка П.П. запам’яталася атестація вчителів.
Нинішній директор школи Стрижеус Лідія Василівна замінила на директорському посту Хіврич В.В.
Лідія Василівна – людина творча, енергійна. Весь час сама працює над вдосконаленням навчально-виховного процесу в школі і подає приклад педколективу. Лідія Василівна – ініціатор багатьох корисних справ. Дякуючи її зусиллям наша школа отримала статус спеціалізованої школи. Разом з колективом однодумців започаткувала нові традиції в школі ( наприклад свято останнього дзвоника біля вечірнього вогнища). Комп’ютеризація школи стала головною справою Лідії Василівни. Маємо два комп’ютерні класи, що дає можливість учням оволодіти комп’ютерною грамотністю.
Коли завуч з багаторічним стажем Бехтер Т.В. – вимоглива але чуйна, доброзичлива порадниця в багатьох складних питаннях і ситуаціях. Колектив організаторів – Овчаренко І.А., Максимчук Н.Б., Стеценко І.І., творчо підходив до роботи з учнями. Вміло ведуть шкільну республіку до нових творчих злетів.
За час роботи в школі досягла певних успіхів у навчально-виховній роботі. Маю вищу кваліфікаційну категорію, звання «Старший вчитель», відзнаку «Відмінник освіти України». Двічі брала участь в обласному конкурсі – «Учитель року 1997»
«Учитель року 2002»
Брала участь у конкурсі «Українсько-Американські премії за досягнення у викладанні – 2005 рік». Стала регіональним переможцем у цьому конкурсі. Школа отримала комп’ютер згідно умов конкурсу, Я – методичні матеріали на суму 200 доларів США.
В колективі працюють молоді вчителі. Серед них є і мої вихованці: Овчаренко І.А., Савченко В.О., Поваренко Я.О.
Переможець обласної олімпіади з англійської мови 1989 рік – Мормиль Олександр переможець районної олімпіади в 2002 – 2003; 2003 – 2004 роках Кіріченко Катерина

Веремій Валентина Григорівна:
В 1961 році почала навчатися в Чернігівській середній трудово-політехнічній школі в 9 класі. Школа готувала вихователів дитячих садків, трактористів, водіїв, садівників.
На той час в районі було тільки дві середніх школи: Чернігівська і Новомихайлівська.
Разом з атестатом були вручені посвідчення про те, що маємо право працювати по певному профілю. Багато дівчаток пов’язали своє подальше життя з роботою в дитячому садку.
В 1961 році на протязі всього вересня учні старших класів працювали в полі ( ламали качани кукурудзи). Працювали на колгоспних токах (чистили качани), співали і були щасливі. Запам’яталися шкільні вечори, де багато проводилося всіляких змагань, ігор, і в яких обов’язково брав участь директор школи. Степаненко Дмитро Іванович, мудрий, врівноважений і хоч в багатьох класах нічого не викладав, але всіх учнів знав поіменно, і як той навчається.
З великою теплотою згадую вчителя математики Степаненко Ніну Олександрівну, яка теорему доводила на одному подиху. Більшість учнів перевагу надавала саме математиці.
З великою повагою згадую Раденко Марфу Артемівну, мабуть саму справедливу в учительському колективі. Організатора на той час в школі не було; всі вечори в школі організовувались комсомольською. Після закінчення школи розпочала навчання в Бердянському державному педагогічному інституті ім. П.Осипенко на фізико-математичному факультеті.
З 1969 року почала працювати в Чернігівській СШ, де працюю до цього часу вчителем фізики. За цей час зробила 6 випусків. Залишилося в пам’яті багато цікавого й корисного. Цікаві математичні вечори, трудові десанти: збирали восени помідори, буряки, моркву, кавуни, яблука, кукурудзу. Навесні сапували соняшник, буряки
Декілька разів була начальником трудового табору для 10-х класів.
24 дні (робочих) діти жили в гуртожитку, працювали в колгоспі: в полі, в строй бригаді.
У 80-х роках була введена суспільно-корисна праця, за яку виставлялася оцінка в атестат. Кожний клас мав свій об’єкт праці. Мої вихованці кожного четверга ходили на тваринницьку ферму, доїли корів (протягом року). На фермі читали лекції, давали концерти, ставили вистави. Слідуючий випуск працював в консервному цеху колгоспу «Більшовик».
В 70-их роках в школі була досить розвинена кабінетна система. Кабінетів фізики було два, у 80-их роках кількість учнів зменшилася ( в районі була відкрито декілька середніх шкіл), кабінет фізики був вже один.
Кожного місяця проводився телеурок з фізики. Часто діти дивилися навчальні кінофільми. Взагалі ТЗН приділялася велика увага (використовувались епі,- діа- проектори).
Як правило, в школі працювало 2-3 вчителя фізики.
Але за всю історію школи диплом вчителя фізики мали тільки Торубалко Григорій Олексійович, Шамрай Надія Іванівна та Веремій Валентина Григорівна. Зараз в кабінеті фізики є прилади та посібники, які є моїми ровесниками. Це говорить про те, що естафета переходила в надійні руки. Прилади зберігалися, вчасно ремонтувалися. Кабінет наповнювався ТЗН, дидактичним матеріалом. Це досить сприяло впровадженню диференційованого навчання.
Під час контрольної роботи, або тематичного оцінювання варіантів завдань буде стільки, скільки учнів у класі.


Кiлькiсть переглядiв: 119

Фотогалерея

Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

вулиця Бабенка,
будинок №9, поштовий індекс 71202, Запорізька область, с. Чернігівка, Україна.

Дата останньої зміни 29 Листопада 2021

Цей сайт безкоштовний!